Падший ангел, що ходить по землі,
Який крил позбувся в ночі.
Тихо проходить мимо,
А плаче на самоті.
Як жити тому на землі,
Де біль і страх присутні.
Йому таке виділось тільки у сні,
А на небі це було відсутнім.
Прогнали за чесність і доброту,
За те що в людини життя той поліз.
Більше не здійметься у висоту,
Не буде ховатись від гріз.
І коли на одиниці він, сам,
То дивиться в спини бік.
І за що він ті крила віддав,
Які носив не перший рік.
А на місці чудових двох крил,
Виднілись чорні порізи, мов пил.
Які муки ангел потерпів?
Він усе дуже довго терпів.
І не в змозі жити як людина,
Він назад, на небо просився.
Та хто він? Він мов пилина,
Не пустили, хоч як той молився.
Побачили муки ангела, того,
Хотіли від серця йому помогти.
Показали йому їхнє лого,
І від мук рішили спасти.
А чи ангел знав,
Що до демонів в руки попав?
Ті його до стільця прикували,
Розворушили його старі рани.
У запасі демони мали,
Два чудових, чорних крила.
Вони їх падшому ангелу дали,
Но що йому ця знахідка дала?
Від того що ангел взяв демона крило,
Його знов в висоту підняло.
Він відчув, що живий і що вміє літати,
Тепер його не потрібно рятувати.
І зрозумівши, що демони кращі за них,
Що крила просто забрали,
І що демони не робили тих лих,
Вони честь ангелам просто віддали.
Тепер на місті порізів от тих,
Виднілись два чорних крила.
І тепер він не вірить в святих,
Йому цей шлях, ось що дав.
ID:
743120
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 23.07.2017 01:00:46
© дата внесення змiн: 23.07.2017 01:01:43
автор: Karina_pr
Вкажіть причину вашої скарги
|
