Я маю відчуття замкненого серця у грудях.
І навіть тоді, коли всміхаюся на людях-
Я лукавлю, бо відчуваю себе беззахисним,
І лише поряд із нею минає бажання краху.
В ті миті я довершенно щасливий...
У інші дні я помираю.
Стискає серце у лещата.
Я леметую, що утрата занадто болісна мені...
Насправді, ні! Я звик вмирати
І розбивати мрії тих, хто часто був в віршах моїх...
Їм є від того й насолода,
Підкреслення думок в Ітого:
"Ага, він завжди був таким!"
Яким?
Беззубим і простим мов шмата?
А чи нездарим до розплати,
З життям своїм?
Серце замкнене на вік
Я живу по інший бік
Там свобода у вині,
Темному, сухому дні...
