Мої зіниці розширяються
від твоєї анатомії
і стрімко розливається
по судинах свіжа кров,
впадає у відділення
венної меланхолії,
де в обіймах пристрасті
захована любов.
Вдивляюсь в хворі очі,
що ховаються за віями,
уста твої сухі,
наперекір цілунку,
і після всього сущого,
мандруєм разом мріями,
яке приносить нам
незвідані дарунки.
Я відчуваю на собі
твій ледь відчутний подих,
заплющую на мить
свої подерті очі
і відчуваю, як впиваєшся
зубами в спогад
я не забуду поцілунок
о 1 ночі.
