По небу літають кити,
яких навчили літати дракони,
а люди собі заросли,
та живуть у пеклі законів.
Землею блукають гіганти,
що садять дерева та квіти,
та люди в той самий час
на троні прагнуть сидіти.
Керують владою ті,
кому нічого більше втрачати
забули, як воно там
у свободі з сім'єю гуляти.
Збирати нарциси життя,
пити воду століть,
пускати у небо драконів,
та їх це все тільки і злить.
Минають буденності тижня,
стоїш ти ось там, де вікно
і вдивляєшся в хмарність суспільства,
яка поїдає тебе чистим злом.
По небу літають дракони,
яких навчили літати кити,
а люди стоять та вдивляються,
де мріють літати із ним.
