Вмирати не страшно і декілька днів,
Від рани й пекельно-жагучого болю,
Позбутися тих омріяних снів,
Свою убиваючи мрію і долю.
Вмирати не страшно, вчорашній це день,
Прощатися з тим, що не легко набуте,
Позбутись дзвінких й щасливих пісень.
«все сказане» стало отим «все забуте».
Вмирати не страшно, не перший це раз,
Втрачати всю віру, надію й любов,
Не здатному більше сказати тих фраз…
Вмирати не страшно, вже знову і знов.
