Ярослав Мудрий і Оранта. Сад на кручах. Продовження
Хлопці обернулися горами –
Кия град стоїть тепер віками
Над Хрещатим яром, Верхнє місто
Вироста церквами в Небо чисте,
На горі оцій переплелися,
Вітами могутніми сплелися
Сива мудрість й праця в поколіннях,
У дідів і прадідів корінні.
В глибину вросли як заповіти
Шана до дерев, трави і квітів,
Ласка і трубота до живого –
То завіти Києва святого.
На Щекавиці зажили хлібороби,
Тут вино з лози робили добре,
Тут завзяті працьовиті руки
Випікали хліб смачний для злуки,
Хлібом-сіллю гостей пригощали,
За радістю гостей завжди вітали.
А Хорив залишив під горою
Чарівний струмок, що із вербою
Знав Землі і Неба таємниці,
Либідь помагала білолиця
Той струмок Хориву чарувати,
Таїнства одвічні дарувати,
Щоб із сивини приніс струмочок
Істини прості синам і дочкам,
Щоб побачили в його краплині
Вроду Неньки чисту, як перлина,
Щоби чули Солов’я у гаю,
Котрий Душу Неба відкриває,
Щоб стрічали Жайворона в полі,
Щоб вінчала їх Щаслива Доля!
Мудра Бджола
