Лиця на тобі вже немає,
Лише очі одні;
Скаже той хто з молоду знає,
Хоча очі доволі сумні.
Ти раніше весела була,
І життю ти раділа;
Без турботно тоді ще жила,
До тих пір поки не зустріла.
Не зустріла мене - свою долю,
Від тепер як той птах;
Як той звір, все рвешся на волю,
Іще віриш все в наших руках.
Хоча ні, все без нас порішали,
Ми родились в гріху;
На роду уже все написали,
Що ми будимо жити в страху.
І питання одне постає,
Навіщо усім -
Бог життя нам дає,
А от щастя не буде у тім.
Є у мене вже двоє аж діток,
Живи і радій;
Не можливо не той заробіток,
І вже віри нема, лише трішки надій.
Хвороба їх не відпускає,
Останні гроші;
Лікарня в мене забирає,
А дітки все таки хороші.
На тебе Господи надію,
Лише я маю;
Бож сам нічого вже не вдію,
Допоможи тебе благаю.
Верни дружині ті дівочі -
Оті веселі,
Не виплакані очі,
І спокій буде в нас в оселі.
Рибанчук М.
