добре, що вже ніжне прокляття окутує моє серце
відростають волосся і нігті, сплітаються безліч клітин зламаної променевої кістки
а ти поруч.
так безкінечно віддано читаєш вголос останні новини.
я розростаюсь деревом і крони мої величні й могутні, гілки тягнуться тобі під сорочку, навпростець крізь ребра і заповнюють твої легені
дихай тепер лиш мною.
видихай спів птахів кожного літнього ранку, нехай з твого горла лунають крики сусідки, її недорослих дітей, собаки, що хоче гуляти, сантехніка, котрий загубив інструменти, звуки машин, що розливають на вулицях воду, омивають асфальт і тих, що збирають сміття, і звуки мітел двірничок, шурхотіння котів, що вилазять з-під комину, туркотіння го́лубів, сирени швидкої, що відчайдушно мчить когось рятувати.
віднині ти моя скрипка і я хочу, щоб ти була якнайтоншої і тремкої душі, ти будеш лежати на найвищому місці моєї кімнати і чекатимеш, коли я тебе покличу.
ділитись прокляттями, гріхами і звабами як діти діляться обідами чи скарбами. добре з тобою.
і дивись,
я не обманюю.
