Уже весняне сонце із хмарки вигляда.
Сміється.Посмішкою землю гріє.
Від неї сніг тікає в долини.
І вітер весняний зі сходу віє.
Земля оголена лежить.Забула вже
як це без снігу їй ночами спати.
Без ковдри теплої,пухнатої вона
самотня буде ранком замерзати.
Шепоче вітер їй-боятися не треба.
Це ненадовго.Вже прийшла весна.
Шовками трав вона тебе зігріє.
Вінками твої коси уквітча.
І ти згадаєш як була щаслива
минулої весни.Бо сталось диво.
Ти народила квіти й завернула
голівки їх маленькі в пелюстки.
Повиростають діти твої-квіти.
І роси будуть з неба ранком пити.
А в різнотрав"ї довго і щасливо
метелики і бджоли будуть жити.
А поки воду пий,щоб сили мала
життя подарувати на весні.
І не сумуй,що чорна ти і гола.
Беззахисна в тумана пелені.
