Хто нам винен в розлуці, олов'яне мовчання?
Дирижаблі із намірів?
Плями чаю на капелюхах, із глузду втрачання
У наметах Алісиних
Хто налив в кров твою концентрату байдужості
П'янкого дев'яносто другого
І бордовим у очі, до стогону й хрусту
І педалі з відбитками долі
Хто тобі начепив ту Чеширську посмішку
Продірявлене небо
У ногах повістей порцелянових друзки
Тобі справді не треба?
