"Познайомся, - сказав. Це - дружина моя".
Захотів я в ту мить, щоб розверзлась земля.
Серце рвалось з грудей. Запалала душа,
Закрутила любов нас в танку де-труа.
Затремтіла в моїй її ніжна рука,
Наче квіти в раю були тихі уста.
Я, як грішник горів. Лиш благав небеса,
Щоб простили мені оте па- де-труа.
Давній друг прилетів. А із другом - вона
Найдорожча мені стала жінка чужа.
Я віддав би скарби, щоб змінити життя,
Та весна нас кружляла у па- де-труа.
Мені краще б піти. Бо моя в тім вина...
І забути навіки те па- де-труа.
Я би може й пішов. Чашу випив сповна.
Та без неї життя, як загасла свіча.
Оксана Максимишин-Корабель
23 травня 2016 р.
Португалія
