|
Ото як було, за царя,
Зібравсь народець той, траянці
Всі посіпаки, голодранці
Давай атаману гукать.
Де де подівсь гульвіса синій
Не бачиш, діти позносились
Сурми в похід, зроби нам милість
Заробиш ще по шапці сивій.
Народе мій, не час до зброї,
Бо ще не випито вино,
Та ще не зношено рядно
Та, не проспалися ерої.
Ото ж недавно були ви
По Трапензондах, та у Відні
Попали у полон до відьми,
Та ще забули там штани.
Та, це ж коли то батьку було,
Так , було, було…загуло
Та й правда п’єм вино
Але розлізлось вже рядно.
Сурми похід, ти… сину сучий
Бо швидко скинимо із бочки.
Є претинденти, що як квочки
Нам ще закручують онучі.
Отак, збиравсь народ колись.
Та так вирішував він долю,
Про щастя, може вже про волю
Ім не порібен був юрист.
Я не кажу, що й зараз так,
Але п’яничок в Раді чути,
Що тягнуть на себе рядно,
А до нараду все рівно.
ID:
662684
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 28.04.2016 13:19:33
© дата внесення змiн: 28.04.2016 13:19:33
автор: Dema
Вкажіть причину вашої скарги
|
