Вкотре губляться ключі
Вкотре забуваються паролі,
І зарядка телефона на нулі,
Коли вже зіграні всі ролі
Другорядні,головні.
Коли начхати на важкі удари долі,
Коли в плейлисті лиш мелодії сумні
Думкам твоїм давно не видно волі
Бардак постійно в твоїй голові.
Не радий ти вже сонячній погоді,
І вірші тільки пишуться сумні
І не радієш ти дарункам долі,
Які даються подекуди в житті.
Моїм дарунком будуть тільки вірші,
Які ти знаєш пишу лиш тобі
Бувають різні
Подекуди веселі,
Або аж вкрай сумні
Усі без винятку тобі.
І може знайдуться ключі,
Якими я відчиню двері
Собі тобі,
І зайдемо до теплої оселі.
Згадаються можливо всі паролі,
Які були не дуже вже й важкі.
Заряджу телефон,що досі на нулі
Знайду я сил,що треба в боротьбі
Почну я підніматись,бо була на межі
Зроблю порядок у своїй голові
Подарую думкам хоч трошки волі.
Зміню мелодії в плейлисті
Знатиму,що хочу у житті.
І тільки вірші залишаться ті самі
Вірші Кларіс,
Які ви інколи читаєте
За що я дякую усім.
І дещо таки зміниться у ці буденні дні,
І лиш залишаться ті самі
Вірші написані тобі.
