Полюбила баба діда
І до нього жити їде.
Поспішає перед храмом
Зі своїм нехитрим крамом.
Хоч жила не раювала
Та добра того надбала:
І на свято, й на щоднину,
І на смерть - лиху годину -
Аж тріщала добра скриня,
Умостившись, мов газдиня,
За дубовими столами,
За діжками-чавунами...
Наречена зі сльозами,
мов збирається від мами.
Ви не смійтесь , добрі люди,
Не гадайте, що то буде.
Ліпше в парі доживати,
В парі ліпше й помирати...
дуже добре! 
Молодець!!! 
