І лютий вже не лютий- весняний,
Зібрало сонце силу десь в зеніті,
Розправився лелека чарівний,
Змінився світ у весняній орбіті.
Чом не лютуєш, не цвітеш намистом-
Намистом білих перлів зимових,
Не обпечеш колючим своїм хлистом,
Хурделиць не обнімеш молодих?
Ти поступився весняним світанкам,
Берізки соком плачеш уночі
Струмком пливеш на зустріч новим ранкам,
Теплом зірок відлунюєш вгорі.
Та так теплом відлунюєш майстерно,
Що зимоньку з весною охрещав,
Пташки пісень наспівують так нервно,
Невже чогось ти іншого чекав?
А лютий дійсно цьогоріч весняний! 
