Я всунув ключ в дверний замок,
І прокрутив два рази вліво,
Відкрив, переступив через поріг зробивши крок,
І опинився я в собі миттєво.
Пройшов три метри і зняв із себе враження за день,
Повішав на вішак що стояв збоку.
І обминаючи сплячого пса по кличці "злидень",
Я опиняюся у кімнаті із своїх думок потоку.
В кімнату параноя завітала,
Котячими очима зиркнула на мене,
Мені на вухо щось тихо прошептала,
Взяла бокал і сіла пить вино огненне.
Отак життя своє переживу,
Рослини тут ніяким боком не зелені,
Із страхами своїми я живу,
Ласкаво прошу до самого себе.
