Яка ж то важка ноша…хрест.
Він сам собі поклав на плечі,
Спина вся горбиться старече,
Та кожен крок то до небес.
Судили римляни, та люди,
Що ж вибір зроблено, «Варавву».
Відпущено за розбишацьку славу.
«Розпніть його!» кричать повсюди.
Він відібрав у душах спокій,
Він проповідує мету,
Не злата жадібність, а ту
Що не приводить до покори.
Він нас порівнював з богами,
А ми не хочемо, нам зась.
Нам грошенят та більше власть.
Та не по наших спинах, батогами.
Він говорив, що діти божі.
Але, як діти нерозумні,
Та Голгофу шлють безумні.
Та совість віддали сторожі.
Його підняли серед людства.
Дивиться Він тримає хрест
Усі мовчать і тільки пес
Завив від сорому, паскудства.
Та Він простив нам нерозумним
Простив омани та гріхи
Укриє далі в дні лихі.
Що творять знову нам безумці.
