Та що ти все торочиш - любов, любов, любов.
Осінь, розумієш мен, просто осінь.
Восени все, що було забуто, повертається знов.
І біль теж пам'ятати його просить.
Та що ти мелеш? Яка романтика, парк, листочки?
Багнюка, затяжні дощі, холод.
Реальність мен, професійно ламає тебе мовчки,
Провокуючи помсти голод.
Все все, не переконуй мене. Не варто.
Осінь - це лиш підготовка до кусючої зими.
Сипле на голову листям як непомітним жартом,
Щоб підступно добити холодом зі спини.
Ну й до чого оці ярлики - "песимістка".
Не песимістка. В мене здоровий реалізм.
Якщо вже ярликом, то "закінчена перфекціоністка".
Яка підкорила під себе цинізм.
Хитаєш ствердно головою? Файно.
Значить, ідем на компроміс.
Рішення прийняте одностайно.
Спектакль закінчено. Прошу опускайте завіс.
