Не окропляй моїх бажань
Стрімку таємну порость
Солодкими словами
Твоїх п’янких джерел.
Хай вразять не мене,
Нехай загублять когось,
Хто так ще не кохав,
Хто так ще не страждав,
Хто не переписав
Життя наївну повість
На болісний роман
Із трьох десятків глав.
Я знаю, що обман
В очах твоїх чатує,
І покликом своїм
Заводить у туман.
Та, як підеш за ним -
Ніщо вже не врятує,
І розум відлетить
Тривозі навздогін.
Розслабся лиш на мить -
Опинишся в неволі
На перехресті мрій
Та марних сподівань.
То йди! Не рань!
Я б не бажав такої долі!
Та - не пішла... Поволі
В тенета все ж попав.
Пропав.
Пропав...
08.06.2015 р.
