"Зараз ніч,не хвилюйся,матусю,
Хоч тебе я поли́шив одну,
Залишив я на згадку проміння,
Та... не скрає провину мою.
Мила мамо,не згаснуть ті очі,
І рожевії щоки твої,
Повернуся із заходу,вно́чі,
Цілуватиму руки палкі́."
І тоді буде мати щаслива,
Як синочок приїде назад,
"Подарую йому я молитву,
Лиш одну замість тисячі зрад."
Та не буде матінька знати,
Що останній вже лист написав,
Буде вічно його виглядати,
Не розбудить більш подихом сад.
"Мила мамо,моя все прови́на,
Стільки років ти сльози лила́́,
За мене,ніпутящого сина,
Що кохав тебе більш за життя."
