Зорі мерехтять над виднокраєм,
Ми йдемо збиваючи росу,
Ще не чути солов’їв у гаї,
Я з тобою в небеса лечу…
Пр. Можу навіть небо прихилити,
Від тепер мені вже не до сну,
Мій, коханий, хочу я любити,
Щоб стрічати кожен день весну.
Наші ночі вбрані у дзвіночки,
Медунковий запах по траві,
Зеленіють молоді листочки,
А кохання вже кипить в крові.
Пр. Ось тобі коханий наше небо,
Обніми тепер міцніш мене,
Щастя більшого мені уже не треба,
Бо палає серденько моє.
Ловимо ми падаючі зорі,
Бережемо для життя слова,
Хвилею туман біжить по полі,
Слухаємо, як росте трава.
Пр. Можу тобі небо прихилити,
Від тепер мені вже не до сну,
Мій, коханий, хочу я любити,
Щоб стрічати кожен день весну.