бо то надто просто формуються букви,
годинами носяться,
днями леліються ,
й плекають вже їх місяцями,
а ті, шо занадто важливі - роками.
складають піснями і люблять віршами,
вивчають і знають віками.
їх кажуть, де часом є болісно, й часом цікаво,
часом грайливо і часом нестерпно,
часом не солодко, часом солоно.
їх безліч у морі безмірному темному,
часом глибинному, часом такому прозорому й світлому.
вони там, де криється сутність
помірна й манірна,
розпусна й нестримна,
а часом сумна і повільна.
вони там, де важливість сама,
її й не помітиш вірдазу,
не взнаєш, не скажеш вже точно для чого та й нащо,
вона ж бо таємна,
вона ж бо сакральна
вона ж бо закрита
незаймана, зайва,
і та, що не марна.
її ж бо потрібно відкрити й пізнати
дізнатись,
в руці б вже тримати,
прокинутись зранку і вже точно знати,
шо все те важливе,
і дійсно потрібне.
