Куди зникає час від часу Час ?
Куди зникають разом з ним кудись і люди?
Час по між, поряд й і середині нас
Не те, що люди …
… вони минають, як дощі, чи як відлига
І навіть слід від потічка зника
Та серце-камінь огортає крига
І біль до болю по волі звика
… одні на мить, а інші до світанку
Одні на роки, інші на віки
І знову Час готує каву зранку
Щоб освіжити плинності рядки
Повз нас комети, дережаблі і пташата
А з ними діти, молодь і старі
Бордовий місяць змушений мовчати
А білі зорі скажуть: - Молодці
Зумій пробачити, зумій і відпустити й зрозуміти
І сіль, і цукор Часу покуштуй
І вже знайомі тобі sacre гніву крихти
Та голос серця і душі своїх ти чуй
