На світі мова лиш одна,
Єдина, вічно молода,
Волося мови- сивина
Початок мови -давнина.
Її народ створив ще з давна,
Не продали її за дарма,
Народ мовляв: "лише одна ,
На світі мова золота".
Її не бачено кінця,
Вона веде до майбуття,
Вона дорога до життя,
Життя народа молодця.
Проте життя не зупинялось,
Навіть до труднощів вдавалось:
Забороняли нашу мову,
І материнську колискову.
Проте народ переборов,
Відвагу він в серцях знайшов,
Загинули міліони та -
Розквітла мова золота.
Пройшли роки, пройшли століття
І мова розпустила віття,
Засіла глибоко в коріні,
Одній лише її ми вірні.
Ішли роки, мінявся світ,
І вічний мовний заповіт,
Розширився як пишний цвіт,
Як той Тарасів заповіт.
Сучасні люди не чекають,
А мову свою прославляють,
Шевченкові вірші читають,
І діточок своїх навчають.
Читають навіть у журбі,
І очі світяться ясні,
А як ще пісню заспіває
І серце радістю заграє.
Згадається і колискова
В душі розквітне рідна мова
І зміниться відразу доля
Для Українського стодоля.
На світі мова лиш одна,
Єдина ,вічно молода,
Волося мови -сивина
Початок мови- давнина.
