Я сидів на зупинці з розбитими руками,
Я мов ньютонівське яблуко:
на мене земне тяжіння діє інакше,
аніж на решту простих смертних
і до землі мене тягне частіше!
Я сидів на зупинці і розбитими пальцями
набирав тобі есемески-
ці мінімалістичні листи епохи,
в надії на те,що я потішу тебе єдиним
чим я справді міг тебе потішити:
красномовними реченнями
сплетеними з візерунків витончених слів!
Всі вулиці,всі парки і сквери,
всі площі по яких я будь коли ходив,
так чи інакше носять на собі твою печать,
бо в них живуть проекції моїх думок
про тебе!
А пальці все ж потрібно берегти,Богдане,як би там не булО! 
Рядки-
