Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ніла Волкова: На руїнах - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Любов Ігнатова, 28.09.2014 - 18:27
чого його вже тримати, якщо сам хоче піти..... складна штука -життя... мені зі сторони так видається, а хтось у цій ситуауії ладен мотузкою тримати..
Ніла Волкова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Любо! Був колись радянський вірш на цю тему, здається Юлії Друніної:"Вот он станет у двери, оглядится с тоской Обоймет лицемеря, для чего он такой?" Тук, що тримати не варто... Патара, 28.09.2014 - 09:36
Нілочко, вибачте за недолугий жарт... Я хотіла щоб Ви просто посміхнулися...
Ніла Волкова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Любонько! Я все розумію і не ображаюсь...Жарт був трохи невдалий, та з ким не буває? Жартівникам іноді дістається... Але я Вас люблю! Патара, 27.09.2014 - 15:57
Не хапала за поли, не кликала,Зрозуміла не варто зусиль... Біля чорного нашого виходу Зачекався сусіда Василь. Поки ти підбривав собі вуса І парфумив свій модний піджак, Біля чорного входу спокуса Вже чекала на кодовий знак. Ніла Волкова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Все це складно,Та зовсім не так... Дякую, Любонько за гумор! LaraS, 27.09.2014 - 11:04
потрібен поцілунок принца,щоб оживити ту завмерлу душу, а перший той не вартий і мізинця- про це сказати Вам я мушу. OlgaSydoruk, 27.09.2014 - 09:47
Красиво,лаконично....И сидит немая...не слышит,..и не смотрит,..не дышит...
|
|
|