Як гулятимеш на хмарах,
Не забудь мені сказати.
Зникну я в вечірніх чарах
Рими променем писати.
Золотиться тихий вечір –
Мить, збережена у кадрі.
А у когось драми й втечі,
А комусь і не позаздриш.
Сонце пізно ляже спати –
Я ж не ляжу до світанку.
Щось потрібно залишати,
Не ховатись за фіранку.
Вікна в світ, де мирне небо -
Жовті й голубі відтінки.
В цьому кадрі є потреба
В поетеси, феї, жінки.
Як писатимеш ти пісню,
Її я зможу закінчити.
Змісту у рядках затісно.
Вона про те, що варто жити.
