Ступає осінь волохатим левом,
Лиша сліди багряні по лісах.
Рамена у молитві всі дерева
Підносять в кришталеві небеса.
Не дивина, що серцю трохи сумно -
Світанків літніх полум’я згаса.
Це – захід віку. Води вже поснули
І сонячних обіймів спраглий жар
Вже видається спомином незбулим…
Де світ, рождений в полум’ї бажань?
Листок верби на дзеркалі води
Приречено спливає у минуле…
