Ти знову прийдеш напівсонний до мене
В руках пляшка рому і трохи надії.
Притулишся, скажеш – я завжди з тобою,
А потім лиш зникнеш, та й так і мене не зігрієш.
А я хочу серце твоє відчувати щодня,
Чути твій голос, дихання в шию і дотик…
А ти тільки йдеш, залишивши лиш сон на прощання,
А ти тільки йдеш, й на пам'ять лишаєш лиш кроки.
А може тебе там хтось любить ще більше за мене,
Цілує волосся і стогне під тілом солодким твоїм,
А може комусь обіцяєш там вічне кохання,
А може… ти просто самотній вертаєшся в дім.
Ти правди не скажеш, й брехати не станеш також,
Мовчатимеш й знову до дна допиватимеш ром.
Відкинеш надію, тілами сплетемося вкотре,
А потім лиш зникнеш, на пам'ять лишивши любов.