Вогонь здіймався вгору пасмами волосся,
І іскри пристрасті летіли навкруги.
Священний ореол, коханий, мов колосся,
Пестливо сколихну я дотиком руки.
І на долоні сяючі жарини
Розквітнуть квітами, мов зорі в вишині.
Палає серце, в ньому ти гориш,єдиний,
І мрії-вихори кружляють, ніби в сні.
Чарівне марево даруєш мені, Коло,
Несеш мене в незвідане буття.
Я знала, вірила нестямно, що ніколи
Без світла твого не залишиться життя.
Вогонь здіймався вгору пасмами волосся…
В танку із Сонцем лиш щасливий сміх,
Лиш сяйний образ. Інше все, здалося,
Туманом вранішнім лягло до моїх ніг.
І на долоні сяючі жарини…
Світанок знову добіга свого кінця.
Я мружу очі. На щоках один єдиний
Цілунок променів коханого вінця.
І знову в сутінках, замріяна, по зорях
Я мандруватиму у пошуках слідів
Де ти, де ми з тобою у космічнім морі
Зійдемось у танку пророчих слів…
