Стандартні діалоги, фрази і слова,
Затягані до дир і стерті до не хочу.
Банальщина, постійність, сліпота,
Приреченість на безнадійність.
Відлуння пустослів’я, обмеженість бажання,
То гіркота й тваринність існування.
Все по шаблону, все завчене і знову й знову на повторі.
Багато зайвого, багато громіздкого.
Багато непотрібного й смішного.
Це гра бездарності,
Від жалюгідних сценаристів.
На кого розраховано?
Для кого заготоване?
На що надія?
Так мало дійсно вартого,
Так мало дійсно тихого.
Відсутнє прийняття твого мовчання.
Де та безмовність є, і тиша?
Коли слова – від мислення,
Коли слова - не втома.
Коли в їх непорочності прикрита сила…
Коли майстерна вправність,
Точність ювелірна…
Коли немов танцює з словом,
Веде його, мов даму ніжну.
Коли від серця ритм,
Коли відточує майстерність,
Коли відважує кожен наступний крок…
На жаль, лише, від слів - непотріб,
Сміття й стіна глухого…
І діалоги, мов планети різні.
Діагноз – словоблудство і проституція святого.
