На осінь забагато фальшу
Дали із неба пелюстки,
І розвиток стежин подальший
Напустить на готель чутки.
Лягає на ребристі рани
Великий шмат наївної землі
Як нелогічно відлітати в Канни,
Коли наївність згадує Її…
Ця осінь тіло завоює,
І згодом призупинить міражі.
Вікно у молодість, таки, відчує
Усю красу звичайних вітражів…
Новий сезон. Нового знаку.
І наступ вже не має вороття…
