Тричі збирала полотенця і мильниці до купи.
Розливала на підлогу купу непотрібних слів.
Чорт, важко сказати «прощай» без заліза у горлі,
Без надмірної ваги запитань,
потрачених на сварки днів.
Рахую до останнього десятка,
Наспівую знайому, затерту до дірок мелодію,
І мовчки цілую поглядом вологі стіни.
Сьогодні і завтра передають дощі.
Таки правда.
Сьогодні мій рейс.
мовчазний, від нього пахне самотністю,
у нього тонна болю на душі,
і під нею, десь у моїй підсвідомості.
Солодкий мій,
Затишний мій,
Коханий.
Вибач, я шукаю подібного..
З подертими часом і нігтями стінами,
Іржавими раковинами, скрипучим паркетом.
Своїми скелетами в шафі.
Своїми непомітними,
під новеньким паркетом
мінами.
