Душа болить а серце плаче,
І сльози все течуть з очей.
Червоні і втомлені очі дівчачі
Є свідком тих недоспаних ночей.
Чого ж мені так страшно раптом стало?
Чого не можу я ступити кроку вниз?
Квітка радощів житті ураз зів'яла,
А квітка щастя перетворилася на хмиз.
І хочеться втекти, і хочеться кричати:
" Не йди, будь-ласка, не лишай мене"
Мабуть помру, а буду відчувати
Вічну любов до тебе, що в душі моїй живе.
