Маленькі сніжинки,барвисті пушинки кружляють в танку.
Хочу вам я розказати казочку таку.
Ні,не казку...небелицю про своє життя.
Про діяння і поразки,про моє буття.
Вже на білім дивнім світі чимало гуляло
дивних вітрів-сизих,буйних.
Вило не стихало...
А сніжинки все кружляли,тихо гомоніли.
На своїм шляху крилатім чимало зустрілити тих людей -
вони всі різні,щей в різну годину...
Зустрічали величаво Неньку Україну!
Зустрічали,поспішали,а й самі не знали,
що на цю країну милу смоли натікали.
Дивні смоли-чорні,густі її обіймали...
і затягували в яму,ярмо накладали.
Ті сніжинки виривались,та і тих забрали...
Вже немає дивних рік,а де ж та калина?
Лиш смола чорнюща увесь світ покрила...
