Не лишилось нічого, крім важкої
ганебної згадки.
Загубилося серце десь на роздоріжжі.
Дороги, наче змії, спокушають
ніжно й владно.
Рани не гояться, вони завжди свіжі.
Сніг лежить, мов несвіжа
постільна білизна,
що набридла засохлими краплями чаю.
Ніщо, погоджусь, на світі не точно,
скоріше приблизно.
В березні весна не приходить,
а я її зустрічаю.
Для Бога живу, потай вірю
і вірити зможу.
Далека від храму істини,
не на його підніжжі.
Я, також, завжди пам'ятаю про
вразливу душу.
Інколи сутність брудна,
тіла ж завжди гірші.
Вражаючий вірш.
