Полин-трава гірчить як спогад
Про ті роки,де смерть і голод
Косили колоски життя.
І цілі села і родини
Ішли з життя у небуття.
-
Полин-трава-солоні сльози
Малих дітей і їх батьків.
Коли тоненькі рученята
Тягнулись до пустих столів.
-
Хати кидали,йшли у люди,
Щоб крихту хліба де знайти.
Живим вернутись і додому
Голодним дітям принести.
-
Не випускали бідних з сіл.
Стріляли і цькували псів.
Ніхто не знав за що їх гублять.
І ворогами стали ті,
Що тяжко в полі працювали.
Що за державу воювали,
Піснями славили її.
-
Полин-трава-солона кров.
Її в тілах уже не було,
Бо душі висохли і сльози.
І тиша по лісах стояла.
Зозуля роки не кувала.
Ніхто нікого не ховав.
Хто де лежав-там і вмирав.
-
Такі страшні роки і муки.
Такі пусті хати і мухи.
І млосна тиша над селом.
Лелеки на хати не сіли.
Все навкруги люди поїли.
І все живе і бур"яни.
Самі не мертві,не живі.
-
Літа пройшли,життя змінилось.
Полин-трава гіркий як дим.
В полях роки ті загубились
Людських непрожитих життів.
-
Давайте люди пам"ятати
Голодні очі тих людей.
І в трударів не забирати
Те,що зароблене за день.
-
Хай розділилося суспільство
На бідних і багатіїв.
Та ще не вмерла Україна,
Цвіте полин-гіркий як дим.
