Маєш гонору багато,
А здоров’ячка немає,
Певно, винні мама й тато
Що єство твоє страждає.
А твоя дитина рідна
Геть тобі не співчуває,
Певно, винна мати бідна,
Що душі дитя не має.
Старість думкою радіє,
Що зробить чимало може,
Бо багацько що уміє,
Що й хвороби переможе.
Лікарів багато знає,
Вміє красно розмовляти
І себе так захищає,
Що за карк її не взяти.
Не ятри старечу душу,
Треба Господа просити,
Милий Боже, я ще мушу
Научить онуку жити.
Бо душа дитяча – поле,
Чим засієш, те і вродить,
Засівай добром і болем,
Співчуття тоді приходить.
20.08.07.
