До валізи своє поскладаю
І від тебе тихенько піду,
Ти зрадієш я добре це знаю,
Що я десь назавжди пропаду.
Не казала ні разу - коханий,
Тільки сварка і крик без кінця,
Не такий як усі, я поганий,
Добре що не пішла до вінця.
У людей мерседеси і вілли,
А у мене нічого нема,
До комерції я не умілий,
Ніц не буде між нами двома.
Я даремно їй клявся в любові
І червоні троянди носив,
Покидаю краї ці чудові,
Закохатися де поспішив.
02.10.05.
