Життя залишить відгоміння
Часів, що сплили в схов віків.
І, може, десь моє насіння
Знов проросте парадом слів.
І подивуються народи,
Зрівнявши хист різних часів –
На всьому відгук тої вроди,
Що від земних кохалась днів.
****
Я не ціную обереги,
Я груди вітру віддаю,
Щоби живого серця спеку
Віддарувати солов,ю.
А він своє гаряче серце
Здарує всім, хто у гаю.
І на високому на герці
Кохання візьме й сивину.
