Магічні образи крильми
ідуть із глибини сердечно.
Лиш голос десь "не мій" кричить,
що це все зовсім не доречно.
І кроки ці, що в тишині
вистукують лякливе престо
біжать, біжать немов не ті,
зникають десь в нічнім експресі.
А може, - це бузковий сон,
що ліг на плечі, тихо мовив,
що все минає.. за вікном
зоря вітає вже красиво.
Це все Любов, без неї хто? -
лякливі тіні, крихкі стіни,
вона пробуджує тепло
і ритмом танцю ділить рими.
Навіщо ж дзвін розбудить знов,
навіщо душу рве безжально,
прийди, прошу, моя Любов
без тебе в світі так печально.
Почни прекрасний відлік дням,
що мчать своїм калейдоскопом
зостанься тут, - вдихни, розтань
і на щоці залиш свій спокій.
