Чомусь не засинаю,
Ну не бере мене сон.
Білі кросовки взуваю
І я уже біля твоїх вікон.
У вікно тук-тук-тук,
Кімната освітилась,
Серце стук-стук-стук
І перед мною ти з’явилась.
Ти до мене підходиш,
Своїх очей не підвoдиш.
Не потрібно було слів,
Все і так я зрозумів.
Завтра зранку ти від'їжджаєш
І післязавта не приїдеш,
Ти назавжди все залишаєш.
Ти поїдеш
В новий, неймовірних пригод, для тебе край,
Я далі буду житти на землі,
А ти поїдеш у свій рай,
Мене залишиш на самоті.
За руку тебе узяв.
А ти сказала: « Пробач. »
Міцно-ніжно обняв.
« Прошу тебе, не плач. »
_____________________________
Вона: Я ніколи не забуду ті ночі,
Які, не стуляючи до ранку очі,
Провели з тобою ми удвох.
Чи то доля, чи то Бог
Нас з тобою розділяє,
Невже вона не бачить,
Чи Він не знає,
Як за тобою моє серце плачить.
Він: Не плач, мила.
Не плач, кохана.
Розділяє нас невідома сила
І вона не вблагана.
Тож сльози даремно не проливай,
Бо це не допоможе.
Прощавай!
Зустрінемось ще може…
Вона: Прошу тебе, побудь і ще зі мною,
Мене одну не залишай,
Бо ж завтра розстанемось з тобою,
А сьогодні на доріжку присідай.
_______________________________
Ми на лавочці присіли,
Один на одного схилившись,
Цілу ніч отак сиділи,
На зорі дивившись.
Не давали волі ми словам,
Щоб не порушити цю тихк тишу,
Яка потрібна зараз нам,
Бо ж слова ранили душу.
І не можна було не розмовляти.
Просто « ні про що » поговорити,
Найвизначніші пригадати дати,
Які у пам’яті завжди будемо носити.
Не сподівано півні заспівали,
Не помітили як розвиднялось,
Скільки ми всього згадали,
І як багато ще осталось.
ID:
400042
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 10.02.2013 23:48:36
© дата внесення змiн: 10.02.2013 23:48:36
автор: Назар Йордовський
Вкажіть причину вашої скарги
|
