ФАНТАЗІЯ
Я прийшла до твоїх долонь
І просила тебе: обніми!
І ловила із вуст вогонь,
Та кохання змахнуло крильми.
На чужий відізвалось зирк
І вселилось не в ті серця.
Народився знімілий крик
До небесного Бога-отця.
Народився, побув і щез,
Тільки бився чийсь звук до скронь...
І тоді вже з чужих небес
Ти вернувсь до моїх долонь.
