Нам доля не всміхалася ніколи -
Іще з початку відчував біду...
Ти часто удавалась до розколу,
Я ж вірив, що ту прірву обійду.
Не вийшло втримати в своїх обіймах...
Пішла... За мною валиться стіна...
Тобою звинувачений у діях...
Невже моя у всьому є вина?
Усе ж, можливо, десь і помилявся...
Не ідеал. Та де його узять?
Дарма у вічній вірності я клявся -
Себе не раз за це буду карать.
Ти не жалкуй про те, що мало місце,
Не говори - мов, помилку знайшла.
Мене ти обирала, як годиться,
А тому добре знала, на що йшла...
(20.02.2009.№90)
