****
Яскраві крики виривали твої сльози...
Самотнє божевілля видерало коси...
Кривавим хрипом-криком ти лунала
У голові моїй... співаючи упала...
І не звестись... затихла захлеснулась
У своїм горі... гори в прірву... утопись...
Трощила гедь усе і раптом схаменулась...
Твій біль гірко солодкий... роздивись...
Як пустота углиб в могилу закопає
І заведе... тьмяно... осліплено незнаєш
На світі Світла... сили віддавай...
I бери нові... болить… не обіймай...
Приймай... гори... палай... ридай... і вір
У себе в нього в світ... протри до дір
Чеканням час... я буду там ковтати
Твій дико ніжний крик... вертатись
Уже нема куди... рости до неба...
До мене мила... смертоньки потреба...
Звучала пісня крику аж до сліз...
Я її слухав і ридав, бо ти ридала...
Неначе блискавиці хмар і гріз,
Лунала дзвінко в голові... не затихала...
