Осінь зиму причарувала,
Чари всюди розсипала,
Золотом вбрала лісок і гай,
Куди не глянь немовби рай.
Манить до себе червона калина,
Червоніє, палає уся долина,
Красою тією зима милувалась,
Білим-білим снігом щиро засміялась.
Сріблом вкрила по лісі усе,
Та для калини все те пусте,
Ще краще з під снігу вона червоніє,
Немовби зимі вона щиро радіє.
