Як стане за північ, з'являється враз
Маршуту і колії бранець.
Задуманим містом тікає від нас
Самотній трамвайний голандець
Не має керма безпритульна душа,
Вистукує вальси по рейковим швам.
Не бійся нічого, і зустріч таку
Вважай за хорошу прикмету.
Можливо, у ньому сто років тому
Кудись мандрували поети.
Виблискує світлом вагонова пара,
Але це примара, всього лиш примара.
Ліхтарне проміння кому він несе,
На кого він може чекати?
На того, хто зважиться кинути все,
Незнаного дива шукати.
До низки вогнів на трамвайному колі
Зайти у вагон, мов у келію долі.
