Щось горде в шкіри білизні,
І щось у погляді несказане -
Ти була прикладом мені.
Ти йшла,
А горло вперше відчувало спазми…
Ти так хотіла мудрості навчити,
Хоч знала – все прийде із досвідом.
Ти берегла мене тендітну…
Я мріяла з сестрою встати вдосвіта,
Тобі сніданок зготувати -
Були дітьми наївними.
Якби ми знали… Якби могли ми знати!...
Й не поривались від опіки бути вільними…
Вдавали незалежність ми,
Та так хотілось нам тебе потішити.
І залишалося безмежним
Твоє терпіння,
Попри наші витівки…
І ось вже шість болюче довгих років
Для тебе слів ніяк я досі не знайду…
Зі мною ти з моїх найперших кроків,
Зі мною досі ти у радість чи біду.
Мабуть усе ,що треба мовить: « дякую»…
І знов непроханий дитячий спазм…
Бо те маля у серці перелякане,
Яким я є,
Могла лиш ти забавить по всяк час....
Мені без тебе гірко, я сумую!
Тебе не вистачає нам усім…
І навіть час нічого не тамує…
Приходь у сні!
Приходь до мене у вісні…
Дуже цікаво! 
