Знову осінь...
Наступна осінь.
А ти знову просиш
чогось близького
не зовсім реального,
але тільки твого.
Знову осінь...
Наступна осінь.
Холодом малює віру
для чогось теплого
вірного
і твого без міри.
Знову осінь...
Наступна осінь.
Вбиває болюче дощами,
лікуєш вином
якісь особисті
незагоєнні рани.
Знову осінь...
Наступна осінь.
А ти одна,
зовсім одна,
шукаєш, стираєш
невинні краплини з вікна .
Знову осінь...
Наступна осінь.
І тепле пальто не потрібне...
Ти б зігрівала,
любила
щось хороше,
щось особисто рідне.
