Стоїть калина на майдані,
червоні ягоди горять.
То не ялинка, то плакати,
Сміливо око веселять.
Агей, хлопаки, чого стали,
чого, завмерли у пітьмі…
коли кийком, щитом із сталі,
в обличчя… перцем…всі німі…
Ох, діти, діти, де подіти,
всю толерантність прорабів…
Несіть омону білі квіти,
та спину гніть, на москалів.
Ой, Дорошенку, пробудися!
Зніми шаблюку зі стіни!
Народу, сине мій, очнися,
виходь з провалля, із пітьми!
Вже досить, лопнуло терпіння,
вже «геній» Ленін на землі.
До зриву в грудях, зубожіння,
до крапель поту на чолі.
Стоїть калина на майдані,
померзлі ягоди блищать,
хамло хизується на троні,
вже скоро курва, скоро, бля…!
